Одяг зі шкірки банана: нові умови і виклики для еко-бізнесу (відео)

Журналіст УСІ поспілкувалась із засновницями еко-бренду-трансформера Svitla Volka Design  Світланою Волковою та Мартою Погорілою про нові умови і виклики для малого бізнесу в Україні.

Дивіться відео на нашому каналі в YouTube.

Нещодавно ви приїхали з Парижу, з міжнародної виставки текстилю від виробників з усього світу. Що цікавого там було і  що собі відзначили?

Світлана: Насправді, це велика виставка, їх є декілька в Європі  найбільших -Milano-Unico в Італії, та Premiеre Vision в Парижі. Перші емоції, коли ми зайшли, – це був страх, там було більше двох тисяч експонентів. Я ніколи не відчувала таких емоцій від події. Величезне різноманіття тканин, людей, облич.  Там були тканини, повністю вироблені з лікарських рослин, і виробник заявляє, що частина якості цих лікарських рослин зберігається в самих тканинах та ти коли це носиш – вони  позитивно впливають на організм.

Було ще багато різноманітних яскравих стендів, зокрема зі «Spiber». Надзвичайно міцне волокно, зокрема використовується у військовій галузі. Також з тканинами з цього волокна працює японський бренд Yuima Nakazato, спектр можливих тканин дуже широкий, на стенді були як в’язані тканини (елементи светрів), тонкі як шовк і навіть штучне хутро.

Світлана Волкова

Марта: Це дуже серйозна виставка. Вона як галерея – все виглядає дуже красиво. Випадково, перший стенд, на який ми потрапили, – був з інноваціями, там були тканини зроблені з бананової кожури, з водоростей, з кукурудзяного волосся, з бамбуку, ще з якихось там інших листів, з деревини, серйозно, і було дуже кльово: різні фактури, деякі тонкі і просто повітряні.

Щось заказали собі?

Світлана: Ми замовили собі тканини з бананового дерева, це прямо із стовбуру родиться тканина. Але насправді ми туди їхали за льоном, тому що ми працюємо із ним. І це, по-перше, історична для України тканина, і дуже стійка для виробництва, бо не вимагає багато води. Наприклад, для того, щоб зробити одну сорочку з льону, необхідно 6 літрів води, тоді як для котону треба 2.5 тис. літрів. Ми шукали інших виробників льону, ніж в Україні, і знайшли: італійський, португальський, французький, литовський. Латвія вже прислала зразки, хоча тиждень тому ми їх заказали. Тепер можна думати про створення нової колекції, і вже малюнки будуть обертатися в реальні речі.

Що стопорить українську fashion-індустрію? Один з факторів, я так розумію, відсутність власних мануфактур?

Світлана: Так, насправді Україна відірвана від ринку. У нас є один постачальник льону – з Білорусі, але там абсолютно неринкові умови. Взагалі, в Україну продаються дешеві тканини, про інноваційні та стійкі мало хто говорить. Це відбувається за рахунок того, що в нас дуже невигідні умови ввозу тканини. Справа в тому, що ми можемо ввести ії у країну не як сировину для виробництва, а як готові  матеріли, а це обкладається іншими податками. Якщо ми для когось виробляємо (це називається давальницька сировина), наприклад якийсь європейський бренд у нас замовляє, то вони  висилають тканину, і вона не обкладається податком. Тому у нас вигідно вишивати європейським брендам, а наші наразі просідають по конкурентоспроможності.

Замовляти тканину з Білорусі – це великий ризик?

Марта: Останні два роки – так. Ми два роки намагалися знайти інших постачальників льону. Зараз ми дуже щасливі, бо це нарешті вдалося. Тобто, виходи є і надія є. Краще замовляти дорожчу тканину. Ця ціна виправдана насправді. Тому що плетення, яке пропонує Білорусь – воно одноманітне, насправді, і дуже просте. Воно може бути або тонше, або щільніше – але це все, та стандартні кольори.

Взагалі, як з’явилася ідея випускати одяг-трасформер?

Світлана: Не люблю одноманітності, і щоби рішення було кінцевим. При тому не люблю диктувати людині, як вона буде виглядати. Хочу давати можливість, і наш одяг дозволяє людині його драпувати для себе як завгодно.

Марта: Коли наші друзі робили фотосесію без нас, в період карантину, і ми  відправляли нашу одежу, і , отримуючи фотографії, дивувались, що ще й як можна було одягти. Таким чином, ти про себе дізнаєшся щось ще. Ти отримуєш одну річ, але насправді це вісім речей і ти не захламяєш свій гардероб. Частина філософії нашого бренду – не тільки працювати з льоном, який бережно ставиться до планети, а й щоб була економія ресурсів – людських і самої природи.

На фоні російської агресії чи зменшилися замовлення? Що взагалі кажуть покупці?

Світлана: Однозначно зменшилися. У нас в листопаді і на початку грудня йшло багато перемовин на великі замовлення. І потім раптом комунікація перервалась.  Зараз всі дуже обережно ставляться – людина може замовити на 2 тис. доларів речей на весілля, і тут прийде Путін і все розбомбить, і тут вона втратить гроші до весілля.  Також одна людина відмовилась від заказу, бо в Україні все інтенсивніше розвиваються події. В тій ситуаціях яка відбувається зараз, страждає економіка, не літають літаки – не доставляють замовлення. Ми на мікрорівні, але насправді, вся економіка України побудована на мікро- і маленьких підприємствах. І весь цей низовий рівень – він вдарить. Сподіваємося, що все це якнайшвидше закінчиться.

Ми влітку говорили з інвестором з Німеччини, спочатку, сказав, беріть інвестиції в Україні, щоб підтвердили свою силу як підприємців, а потім будете йти до нас. А зараз – зрозуміло, війна і дуже складно вводити інвестиції  в вашу країну. Це величезні ризики для всіх і крім того, інвесторам складно на нашому ринку – бо є процеси бюрократії. Треба мати дуже велике завзяття, щоб заходити на український ринок у плані інвестицій.

Тобто, зараз ви, фактично, залишаєтесь без інвесторів?

Світлана: Так. Колись ми стартували з 2000 доларів, які дав мені мій брат.

Марта: Не стати на холд, не зупинятися, робити якісь інші проекти. Зокрема, ми зараз розвиваємо  Fashion tech стартап, який фізично не прив’язаний до локації, його можна застосувати в іншій країні, просувати його набагато легше. Нам також допомагають родичі і друзі. Вони підкидують нам якісь роботи, бо ми не можемо заробляти і жити з активності бренду. Але ми не зупиняємося. Та інші виходи шукаємо з цієї ситуації.

Наостанок, розкажіть що зараз в тренді, та що буде в вашій новій лінійці?

Світлана: Насправді зараз планую реалізувати тему з чоловічими спідницями, але багато є запитів схожих на кілти. Це також трансформативні різноманітні речі: спокійні, які можна одягти кожного дня, і більш артові. Після виставки і спілкування з великими дизайнерами у мене виникла ідея робити об’ємні речі з льону: курточки, жакети, і так далі. Зараз складно пояснити, що це буде, але в голові ідея є.

Ми також сподіваємось, що далі ми вийдемо на нову платформу. Знайдемо інвестиції і гранти, щоб мати можливість подальшого розвитку.

Ми згадували про підтримку родичів і друзів, та, насправді, небайдужих людей значно більше. Команда Export Promotion Office, з якою ми познайомились в рамках освітніх курсів для експортерів ще в 2020 році, і досі швидко реагує на наші запити і допомогає порадами. Окрема подяка Anu-Mall Naarits та Анні Мілєніній. Команда програми Fit for Partnership with Germany, ініційована урядом Німеччини, попри загальне напруження, продовжує розбудовувати україно-німецькі економічні зв’яки. Як учасниці Academy for Women Entrepreneurs (AWE), ми маємо доступ до мережі менторів, які готові консультувати по питанням, пов’язаним з підприємницькою діяльністю в Україні. Особлива подяка Дарьї Мустафіній. Також ми особисто вдячні нашій парижській амбасадорці Ірені Карпі.