Заздрість: звідки це почуття і як бути сильнішим за нього
Чому ми часто відчуваєм заздрість, але не бажаємо навіть собі в цьому зізнатися? Що воно таке – заздрість, та невже справді існують різні кольори цього неприємного відчуття, яке доволі часто отруює життя.
Авторка матеріалу – психологиня Юлія Петренко, розповіла УСІ.LIFE про те, якою буває заздрість та які є приховані вигоди цього почуття.
Заздрість – дуже завуальоване почуття. Люди настільки не хочуть її бачити в собі, що навіть вигадали всякі уточнюючі терміни та замінники. Як наприклад, біла та чорна заздрість. Заздрість – це важлива позиція, вона не може ділитися на кольори. Як тільки ми починаємо порівнювати себе з іншими, і робимо це на регулярній основі, непомітно для себе, ми вже заздримо.
Як би ми не намагалися себе порівнювати, завжди знайдуться ті, у кого краще, і ті, у кого гірше. Що виникає в результаті такого порівняння? Якщо аутоагресія, невгамовна енергія зробити краще, швидше – це про білу заздрість? А якщо ненависть до іншого за те, що в нього краще і більше, звинувачення та знаходження причин зовні, або навіть агресія до потенційного винуватця – то тоді це чорна?
Так можна всі кольори додати. Сіра – пригнічена і старанно приховується. Зелена – до нудоти та огиди до самого себе. Рожево-блакитна – інфантильна, смішна і нібито незлісна. Ми здатні вигадати визначення на весь спектр кольорів. Але сутність від цього не зміниться. Заздрість залишається заздрістю, як її не прикрашай.
Етимологія заздрості – від слова «бачити», «бачити здалеку», «дивитися недоброзичливо». Погляд зовні. У мене тут погано, а там добре, під балконом сусіда навіть трава зеленіша. Ми не любимо дивитися в себе й тому дивимося на інших. І чим більше ми не займаємось собою, тим більше ми займаємося іншими.
Як приходить заздрість?
Спочатку є якийсь інтерес. На цьому б і зупинитися, і зайнятися своїми справами в напрямі, що цікавить. Але ні. Ми цей інтерес починаємо оцінювати. Звісно, з погляду суспільства. За цим неминуче надходить порівняння. Здорова реакція – якщо наша власна цінність є достатньою. А те, що є в інших – якісь переваги, якості, матеріальні блага – викликали би в нас тільки захоплення та інтерес.
Але якщо зовнішня цінність перебільшена, то порівняння переходять у заздрість. Найчастіше це почуття супроводжується соромом, відчуттям недоліку (дефіциту), а потім і виною за те, що відчуваємо таку неприємну гаму почуттів, і за те, що в нас чогось немає. Так формується саморозчарування.
Стан заздрощів – це незадоволення тим, що є. Знецінення своїх заслуг, якостей, свого світу, свого «Я». Люди завжди хочуть іншого. Іншого часу, іншої погоди, країни, дітей, чоловіка, тіла.
У глибині сильної заздрості є ідея не просто мати те, що в іншого, а й бажання стати цією людиною. Стати іншим.
Але в заздрості є й приховані вигоди:
- Відповідальність.
Якщо я чогось не маю, що є в інших, це повністю знімає з мене відповідальність за своє життя. Ось у мене немає цього, далі за списком – грошей, багатих батьків, чоловіка, квартири, здібностей, краси, – все, я офіційно можу нічого не робити, я офіційно нещаслива й приречена. Піду подивлюсь серіал, як там у інших, у яких це все є.
- Відкладення моменту.
Заздрість – це завжди про «потім». Справжнє життя починається з якогось певного встановленого моменту, коли знайдуться всі пазли, що бракують. Якщо якихось частин немає, людина впадає в безсилля та апатію, відчуває депресію, яка схожа на горе й наповнює до краю почуттям спустошеності та небажанням нічого робити. Це називається сухою заздрістю. Якщо нічого не робити, адже тоді знімається вина за помилки. Якщо людина каже, що вона нічого не хоче, часто вона просто хоче щось як у інших.
- Унікальність.
Заздрість дозволяє людині почуватися унікальним, навіть у такому патологічному ключі. «Я не такий як усі інші». «Усі там, а я тут». «Собі я теж не подобаюсь, але нічого вдіяти з цим я не можу».
Заздрість часто проявляється до тих людей, які на нашу суб’єктивну думку не страждали через те, що мають. Їм все далося просто так. А у своєму житті такі заздрісники не бачать шляхів отримання бажаного, не страждаючи. Варіантів просто жити, не розплачуючись душевними муками за можливість їздити машиною або виходити на балкон з видом на море, для них просто не існує. Вони хочуть мати те, що, на їхню думку, робить інших багатшими, щасливішими й жвавішими.
Виходом із заздрощів може бути визнання власних переваг, якостей, досягнень, їх унікальність (на противагу унікальності дефіциту та страждань). Захоплення різноманіттям світу та людей, інтерес до свого життя, цікавість до випробування чогось нового, незвичайного, концентрація на реальному стані справ. Перемикання фокусу уваги зовні всередину. Перегляд цінностей від суспільних до своїх особистих.
Є така притча про собаку, який ніс в зубах велику кістку. Біг він повз озеро й побачив своє відображення у воді. Він подумав, що там інший собака з кісткою, більшою, ніж у нього. І виглядала ця кістка набагато апетитнішою. Тоді відкрив собака пащу, щоб відібрати собі велику кістку, і в результаті цього втратив свою.