«Музика — це також момент зброї»: Володимир Бірюков про журналістику, телебачення та Євробачення

У цьому інтерв’ю Галині Фалей для УСІ.LIFE Володимир розповів про те, як війна змінила його життя, про свої волонтерські проєкти і про те, як українська культура може допомогти у боротьбі за
свободу.

Про війну

Як саме війна вплинула на мене? Кардинально! У мене зупинилися зйомки, радійні ефіри – я до 24 лютого був ведучим на телеканалі та на радіостанції DJ FM. Все зупинилося в один момент. Але я знайшов в собі якусь змогу – не те що вийти з цієї ситуації, а якось переналаштувати себе – через те, що я працював з різними європейськими майданчиками, включаючи конкурс Євробачення, Каннський кінофестиваль, FIFA. В мене є багато знайомих журналістів з усіх куточків світу, тому я повністю акумулював мої знайомства для того, щоб розповідати про війну в Україні. Я став фіксером, почав розповідати європейцям про те, що відбувається, там де я був: Ірпінь, Буча, Київ, про ситуацію яка відбувається у мене вдома.

Про культуру

Зараз, за допомогою війни — як би це трагічно та жахливо не звучало, – але саме через неї українці себе ідентифікували. Нарешті, ми говоримо українською мовою, повернулися до української літератури, почали ставити українські вистави. Почало розвиватися українське кіно і це жахливо, адже воно розвивається під обстрілами, у бомбосховищах, так само і вся українська культура. І це дуже трагічно насправді, але в той же час я можу сказати, що після нашої перемоги культурний фонд України буде набагато яскравішим. Кожен українець пишається зараз і буде пишатися в майбутньому тим, що в нього є оцей синій паспорт з написом Ukraine та з тризубом, бо це дійсно круто.

На мою думку, музика, як і культура — це також момент зброї: інформаційної, культурної. Звичайно, музика може допомогти зробити багато: вплинути на людей, донести інформацію, збагатити, також може зробити певні дії та викликати емоції.

Про Talents for Ukraine

Talents for Ukraine — грант для талановитих людей з усього світу. І я подав історію про те, що пишу другу книгу, про історію волонтера, де розповідаю про важкість буття волонтером, про те, як доводиться домовлятися, отримувати певні результати, заохочувати людей, не мовчати, робити так, щоб наша Батьківщина не сходила з перших шпальт газет по всьому світу. І саме про це моя книга. І через цю ситуацію — Talents for Ukraine вирішив дати мені перемогу.

Про Євробачення

На Національний відбір Євробачення в Швеції я був запрошений, так як з Євробаченням працюю дуже багато років. І в цьому році вирішили, що треба об’єднати Швецію та Україну та показати акт солідарності. Якщо раніше давали гроші для гуманітарних потреб, то зараз вирішили запросити ведучого, який зі сцени міг би багато чого сказати про Україну та звичайно ж бути інтегрованим в процес Європи. І ця історія випала мені, тому що рік тому я сам сказав, що я би з радістю провів, і шведи в мене повірили. Я був ведучим after party, cry party та прес-конференції Мелфесто.

Я дуже радий тому, що сталася прикольна колаборація між Україною та Європою. Повторюся, що на Євробаченні працюю не вперше, але в якості ведучого Національного відбору ведучого саме вперше. Звичайно це дуже крутий досвід. Дуже цікаво було працювати з міжнародною командою, саме через їхній менталітет, розуміти як вони працюють там, який в них досвід та подача інформації, що адаптуються вони швидко. Було декілька цікавих моментів, де ми говорили саме за сценарій, мені давали деякі поради, але я вже наперед за пару хвилин, те що вони там радили, я вже це сам робив. Я просто казав так: «Я вже це зробив, дякую, я прийняв таке саме рішення». Тобто я спочатку думав, робив, а потім організатори підходили і давали мені поради що так можна зробити.

Про волонтерство

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, я почав збирати кошти для ЗСУ. Сталося так, що під час одного із включень на одному латвійському телеканалі, неподалік мого будинку був приліт ракети. Я пішов у ванну кімнату і там продовжив свій ефір. Це побачили президент Латвії та міністр оборони, і після цього мене запросили в Латвію, для того, щоб я був обличчям України в цій державі, збирав гроші на «Байрактар» і допомагав українській армії. Звичайно, я погодився, і ми змогли реалізувати цю ідею через чотири місяці. Міністерство культури та інформації підтримало мій виїзд, і зробили так, що я зміг приїхати і, власне, активно зайнятися своєю діяльністю. Зараз я збираю гроші для військових за допомогою різних платформ, одна із них — це Spotify, де люди підв’язують свої банківські картки та кожен місяць в них знімається по 6 євро. І я це подаю, як випити дві склянки кави в Латвії, або ж зробити приємну справу Україні. І в результаті вже за цей час вдалося зібрати на різних платформах, під час різних концертів, – адже я також беру участь у концертах «Вільна Україна», де ми також збираємо кошти для українських фондів і взагалі для української армії, – вже вдалося зібрати в купі п’ять мільйонів євро. Я пишаюся дуже цим, що мені вдалося.