Як позбутися ревнощів під час війни: поради психологині
Через війну багато український сімей і пар вимушено розділилися. В розлуці від ревнощів часом важко втриматися, проте саме вони є передвісником конфлікту, що може призвести до завершення стосунків.
У програмі «Ранок Вдома» на каналі «Дом» з ведучими Іриною Хоменко і Костянтином Октябрським психологиня Наталя Підлісна розповіла, як впоратися з ревнощами у нелегкий час.
Наразі ревнощі – актуальна тема, зізнається психологиня Наталя Підлісна. Під час війни експерти отримують дуже багато запитів щодо того, як впоратися з ревнощами. Їх складно переживати в будь-який час, не лише під час війни.
Таке відчуття виникає, коли нам здається, що близька людина приділяє більше уваги комусь іншому, віддає комусь свою любов. Інколи за допомогою ревнощів люди демонструють партнеру його значущість. Проте неконтрольовані ревнощі можуть переростати в гнів, провокувати почуття провини, стати передвісником конфлікту. У таких ситуаціях ревнощі руйнують відносини і на воєнний конфлікт накладається цей конфлікт між людьми, – коментує експертка Наталя Підлісна.
Наталя Підлісна
Ревнощі можуть виникати у пар, яких розлучила війна. Наприклад, коли чоловік або жінка служить в армії або жінка виїхала за кордон.
Люди психологічно не можуть відокремитися одне від одного і навіть під час цього виживання вони ревнують. Всі ми дуже багато втратили під час війни, тому люди дуже бояться втратити ще й контроль над близькими. Близькі люди — це частина стабільності — того, що в них було до війни, – пояснює психологиня.
Експертка запевняє – якщо правильно підійти до цієї проблеми, то можна впоратися з ревнощами.
Насамперед це робота над самооцінкою. Невпевнена в собі людина завжди більше ревнує, бо постійно думає, що поруч із її партнером є хтось кращий. Допомогти у вирішенні цієї проблеми може довірлива спокійна розмова. Невизначеність – частина будь-яких відносин під час війни. Звісно, ми шукаємо впевненості, але зараз її дуже мало у всіх. Коли ви це приймете – вилікуєтеся від ревнощів наполовину. Друга половина – щоденна подяка. Дякуйте за те, що партнер служить у ЗСУ, піклується про дітей, чи зберігає стосунки іншим чином, – радить Наталя Підлісна.